Pavlo Marchenko - До останнього цілунку

Не забути рути-м'яти
І весняні вечори,
Коли зорі нам в долоні
Лунко падали згори.
Ми вслухались до світання
В тиху пісню яворів.
І, як мед, пили кохання
До останньої зорі.

До останнього цілунку,
Доки місяць десь блукав.
І на росяні полотна
Перли - зорі розсипав.
До останнього цілунку,
Поки явір ще шумить,
І кохання незабутнє
В серці спомином горить.

Не забути ту стежину,
Що до хати нас вела.
Й цвІтом зоряним калина
Наші плечі обняла.
І гойдалися шовками
Ранку чисті небеса,
Бо навік лишились з нами
Наша юність і краса.