Андрій Малярик - Душа

Як болить душа, не видно нікому, усміхнешся людям, а серце в полоні,
І ховаєш сльози у тиші ночі, бо найбільше болить від рідних речей.
Як болить душа, не допоможуть слова, коли в серці рана і пам'ять жива,
Ти мовчиш, а всередині грім і весна, і здається, що щастя уже не прийде сповна.
Ніхто не знає, як душа болить, як вночі її збираєш по частинах,
Як вчишся знову усміхатись людям, ховаючи біль у своїх очах.