Pavlo Marchenko - Дощі

Зустрів тебе в осінньому дощі,
Спочатку, навіть, не впізнав...
Була ти в легкому плащі,
В тобі я дівчину знайому взнав.

З часів далеких - ніжну, милу,
Коли я вперше покохав.
Тобі на синім небосхилі -
Я тепле сонце малював.

І в акварелях, на мольберті,
Розводив я свою любов.
Писав тобі слова відверті,
Й до мрій своїх, з тобою йшов.

З тобою ми чужі вже люди,
І своє сонце в кожного в душі.
І літа теплого між нами вже не буде,
Лише осінні йдуть дощі...