Pavlo Marchenko - Симфонія осіннього дощу

Осінній вечір, в місті задощило,
І мокре листя з кленів облітає.
І світло ліхтарІв дорогу засвітило,
Печаллю осінь серце огортає.
По мокрому асфальту я у ніч крокую,
Повз мене парасольки пробігають.
Прислухаюсь, і музику дощу почую,
І почуття у серці ніжні запалають.

В мінорі, нотами лягають на дорогу звуки,
Неначе виграють мелодію кохання.
До мене осінь тягне свої руки,
Я обіймуся з нею, наче на прощання.
У листопаді мокрім я її залишу,
Як хмари розійдуться, виглянуть зірки...
Я у слідах своїх любов їй лишу,
І полетять за мною із дерев листки...