Incaman - Час (Оновлена версія)

Йдуть роки
Немов тікають
В день, де нас
Уже немає
Плин життя
Не зупинити
Не здогнати
І не вговорити
Через біль
І через страхи
Кожен з нас
Багато втратив
Скоро на
Порозі старість
Але ж ніби щойно
Розпочалось
Наше життя...


Могутній час
Який ми щедро губили
Він креслить на тілі зморшки
Фарбує волосся білим
І не чекає на нас…
А те, що ми заслужили,
Немов майстерний художник,
Малює в життя акрилом

Вік лиш
Двері зачиняє
Шансів, що були,
Немає
Неможливо
Повернути
Хоч змарновану
секунду
Ближче смерті
З кожним кроком
Від депресій
Товщий кокон
Через заздрощі
Напевно
У дітей
Роки крадемо
Їхнього життя...

Могутній час
Котрий ми щедро губили
Він креслить на тілі зморшки
Фарбує волосся білим
І не чекає на нас…
За те, що ми заслужили,
Немов майстерний художник,
Комусь намалює крила
І знищить когось із нас...