MARSHROOT - Астероїд

Я динозавр свого розливу
Ранок приходить і я вже щасливий
Трішки бракує, бо з часу до часу
У серце пускаю усю сіру масу.

Справжню любов малюю як мрію
І вічно жалію чергову повію.
Прихожу, як всі - іду самостійно.
Надіюсь, що все ще не так безнадійно

Все, що несли роки еволюцій,
Ніцше не встиг, й не дізнався Конфуцій
Є тільки дві найвідоміші раси:
Люди як люди і підараси.

На колір та смак тут всі канібали,
І для апетиту усіх наїбали
І як не молись, ніяк не розчулиш,
Бо тут безкоштовно нікого не чули.

Марні думки і безплідні старання
Ми вірно пливем до межі вимирання
Одні в порятунок тримаються купи,
Та виживуть ті, хто тільки від дупи.

Ми динозаври із крові та плоті,
Усі наші мрії краде наше "потім"
І замість речей, що рятують та гоять,
Ми притягнули свій астероїд.