Віталій Орловський - Треба його матері набрати

Треба його матері набрати,
Він так часто згадував її.
Треба. Тільки як же їй сказати,
Що його забрали ці бої?

Чув, вона сама тепер лишилась:
Більше ні онуків, ні дітей.
Кров з бронежилета не відмилась -
Дірка між лопаток та грудей.

Скільки йому?
Ніби дев'ятнадцять.
Звідки він?
Та наче із Хмеля.
Рвався добровольцем призиваться.
Сука... Дев'ятнадцять... Ще ж маля...

Мати помолилась і рукою
Свічку загасила за столом.
Глянула - дзвінок з передової,
Тихо посміхнулася: "Алло?"