LERIA - Твій біль собі

Як шкода, що я не з роману Ремарка,
Де всі ракети йдуть поміж кохання,
Де вся війна залишилась в архіві,
А ми з тобою сиві і щасливі.

В тебе очі пусті, ти — майже без пульсу,
Трохи контузії… От-от проснуся
Від крику і болю, страху і тремтіння.
Я хочу, як колись: парк, птахів щебетіння.

Я живу, щоб забрати твій біль собі.
Я живу, щоб забрати твій біль собі.