Marshroot - Машиніст

Здулись колеса моїх поїздів,
Ніби на рельсах, та все по пиз…
Діти малюють на вікнах війну,
Хтось не туди повернув…

З черги вагонів коротшає хвіст,
«Все буде добре!» — сказав машиніст,
А правда насправді проста:
Проживе голова без хвоста.

І не від страху схиляємось ниць,
Право на право в руках провідниць.
І двері закриті, думки на контроль
Я ж не ішов на цю роль.

Здуті колеса співають без нот,
Скільки ж охочих розбити вікно
І бʼються лобами, та пальцями вщент
Та вхід через двері, вихід з вітром кишень.

І котимось з глузду чи просто вперед,
Рано чи пізно ми вийдем з дверей
Єдине, що справді не зникне ніяк:
Ким в цьому потязі був саме я?