Оля Цибульська - Доки ніхто не чує і не бачить (Вірш)

Доки ніхто не чує і не бачить
Доки сиджу ось так собі одна
Спитаю чесно: Що усе це значить ?
Чи я щаслива ? І чому сумна?

Хто я собі ?
Учитель? Друг чи ворог?
Хто поруч зараз? Рідні чи чужі?
І що на серці ? Сонячно чи морок?
Ридати хочу чи писать вірші?

Все ніби добре..
Так усім зручніше
Знов пересиплю усмішками біль.
Одного тільки досі не вловила:
Нащо зрізала крила власних мрій?

Тоді здавалося ,так точно буде легше.
Старалася солому підстелить..
Навчилась навіть не боятись смерті…
От ще б навчитись не боятись жить.