Крижана - Darkwave

Я зранку ковтаю пігулку байдужості,
Зникли кордони між страхом і мужністю.
Цей день — ксерокопія вчорашніх подій,
І я — режисерка нездійснених надій.

Світ за вікном — декорація з вати,
Я розучилась любити й страждати.
Всі барви навколо розмиті у сіре,
І навіть у Бога я більше не вірю.

Це нуль по шкалі... абсолютний поріг,
Де мертвим снігом засипало сміх.
Я — просто об'єкт, що не має ваги,
Де всі мої друзі? А де вороги?

Мій градус — це нуль, я застигла вода,
І в дзеркалі тінь — нежива і бліда.
Я вимкнула світло, спалила мости,
І з ними згоріли прощальні листи.